20 листопада 1648 року під Замостям представники гетьмана Війська Запорозького Богдана Хмельницького та щойно обраного короля Речі Посполитої Яна ІІ Казимира Вази підписали перемир’я. Ним передбачалися повернення прав і привілеїв козацькому війську, амністія всім повстанцям, заборона розташування кварцяного війська у Наддніпрянщині, яка була під контролем козацької адміністрації. Традиційною для козацтва, але нереальною була умова ліквідації Берестейської церковної унії.
На момент перемир’я облога Замостя, фортеці на межі українських та польських етнічних земель, тривала вже два тижні. Перед тим козацько-селянське військо з боями пройшло через Поділля і Галичину до Холмщини і Замостя, але з наближенням зими з козацького табору почастішали втечі – іррегуляри прагнули повернутичя до своїх господарств, а також почалася епідемія чуми, від якої, зокрема, помер Максим Кривоніс. Поляки також не могли продовжувати війну після розгрому під Пилявцями. Між тим у Варшаві зібрався елекційний сейм. Козаки підтримували Яна ІІ Казимира, бо вважали, що він може пристати на співпрацю, як того хотів його брат, померлий Владислав IV.
Перемир’я дало перепочинок на зиму, між тим до Переяслава збиралося польське посольство на чолі з Адамом Кисілем, формальним київським воєводою. У розмові з послами Хмельницький займатиме вже набагато рішучішу позицією, називаючи себе “князем Русі”, чия влада поширювалася на далеко за межі Замостської угоди. Бої продовжаться вже навесні 1649 року.
Цього ж дня 104 роки тому у Києві було прийнято ІІІ Універсал Центральної Ради, яким сповіщалося про створення Української народної республіки – поки що формально у складі Російської федерації.