27 жовтня 1660 року на полі битви під Слободищами на Волині було підписано однойменний договір між гетьманом Війська Запорозького Юрієм Хмельницьким та представниками польського короля. У підсумку козаки Хмельницького приставали на умови “обрізаного” Гадяцького договору Івана Виговського. Однак, на відміну від нього, козацька Україна не ставала третім повноправним учасником Співдружності. Пункт про “Велике князівство Руське” під управлінням козацького гетьмана не було включено до тексту.
Результат був цілком закономірним з оглядом на військово-політичну кризу попередніх двох років. Іван Виговський спромігся організувати перемогу над московитами у Конотопській битві 1659 року, але не зміг відбити Київ і втратив підтримку козацтва. Під контролем московського війська воєводи Ромодановського новим гетьманом за рік до Слободищенського трактату став Юрій Хмельницький. Він підписав Переяславські статті, які суттєво обмежували автономію Гетьманщини. Відтепер козацька Україна “розверталася” в протилежний бік – виступала разом з Московським царством проти Речі Посполитої.
Однак перша ж воєнна виправа нової старої війни – Чуднівська кампанія 1660 року – виявилася катастрофою. Московський воєвода Шереметєва разом з лівобережними козаками Тимофія Цецюри йшов окремо. Йому навздогін вирушив Юрій Хмельницький. Між Шереметевим і Хмельницьким не було ані згоди, ані довіри. Гетьман був обтяжений угодою з Москвою, а Шереметєв виявляв неповагу до нього, називаючи “гетьманятком”, додаючи, що “йому б гуси пасти, а не гетьманувати”.
У підсумку Шереметєв і Цецюра виявилися заблокованими поляками і татарами в таборі під Чудновим. Юрій Хмельницький діяв пасивно. Атака на його табір – Слободищенська битва 17 жовтня – не досягла рішучого успіху. Попри прорив до табору, козаки майже дивом змогли відбити його. Однак ані впевненості, ані бажання допомагати Шереметєву Хмельницький не мав. 21 жовтня на його бік перейшов Цецюра. Слободищенська угода зробила становище Шереметєва безнадійним. він здався полякам, але ті передали його в полон до татар.
Разом з тим, вона не принесла єдності Україні. Лівобережні полки зберегли залежність від Москви, усі спроби Хмельницького відновити контроль над “задніпровськими козаками” були марні. У 1663 року на Чорній Раді булаву здобуває “промосковський популіст” Іван Брюховецький. Ще на початку року розчаровується у подальшій боротьбі Юрій Хмельницький. Він складає булаву та йде в ченці, а новим гетьманом Правобережжя обрано Павла Тетерю. Тому з 1663 року Україна офіційно мала одразу два гетьманати – лівобережний і правобережний.