У нинішньому році одним із офіційних шрифтів Збройних сил України став комплект літер і цифр “Воля”. Його розробила дизайнерка Марчела Можина на основі літерацій головного художника Української повстанської армії Ніла Хасевича (1905-1952).
Ніл Хасевич входив до центрального і крайового проводів Організації українських націоналістів та Української головної визвольної ради. Повстанці чули про нього, як про художника під псевдонімами Бей-Зот, Левко, Рибалка, 333, Старий, Джміль. Одиниці знали, хто він насправді.
Хасевич керував друкарнею повстанців, був художником і редактором, готував ілюстрації до сатиричних журналів УПА “Український перець” та “Хрін”, оформляв листівки. Він розробляв проекти прапорів, печаток та нагород. Створював бофони – знаки “позики на бойові потреби”.
Попри складні умови та зайнятість, художник творив дереворити. Більше 150 його робіт опублікували в США у альбомах “Волинь у боротьбі” та “Графіка в бункерах УПА” у 1950–1952-х.
Сьогодні виповнюється 118 років з дня народження майстра. Він з’явився на світ 25 листопада 1905-го у сім’ї псаломника в селі Дюксин – нині Рівненська область. З дитинства гарно співав, любив малювати та вирізати по дереву.
14-річним на залізничному переїзді разом з матір’ю потрапив під потяг. Мати загинула, а Ніл втратив ліву ногу. Щоб ходити, вирізав собі з дерева протез.
Французька залізнична компанія виплатила компенсацію за нещасний випадок. Гроші Хасевич використав на навчання на графічному факультеті Варшавської академії красних мистецтв. Перед тим, екстерном склав іспит і здобув атестат Рівненської гімназії.
У Варшаві входив до гуртка українських митців і студентів академії. Написаний Хасевичем портрет гетьмана Івана Мазепи був відзначений дипломом. 1935-го художник захистив роботу “Святий Володимир” і отримав диплом з правом вчителювання в середніх школах.
Щоб покращити свою майстерність, гусячим пером переписав Пересопницьке євангеліє (XVI ст.). Під час цієї роботи досконало вивчив кириличний шрифт.
У 1930 роках Ніл Хасевич зосередився на гравюрах та дереворитах. Виставляв роботи у художніх салонах Львова, Праги, Берліна, Чикаго, Лос-Анджелеса. 1937-го здобув грошовий приз на міжнародній виставці гравюр по дереву у Варшаві.
Тоді у Польщі видали художній альбом “Книжкові знаки Ніла Хасевича”, а в США – збірку “Екслібрис Ніла Хасевича”. Митець співпрацював з українськими часописами “Шлях” та “Волинське слово”.
Загибель
1951-го з Москви надійшло розпорядження енкаведистам знищити художника УПА. Міжобласна оперативна група більше року шукала сліди Хасевича. Вийшли на них лише завдяки виявленому у одному із бункерів листу про доставку паперу. Із нього дізналися про криївку на хуторі біля села Сухівці – за 12 км від містечка Клевань на Рівненщині.
То було укриття художника. Його обладнали під клунею, вхід замаскували дровами.
Хутір оточили і почали перевірку. Виявили криївку та вимагали, щоб майстер із двома повстанцями здавалися. Вони відмовились і їх закидали гранатами. Тіла дістали і посадили на вулиці – на пострах людям. За три дні відвезли в невідомому напрямку.
Слідкуйте за “Військовим кур’єром” у Facebook, Telegram та YouTube.