6 серпня 1914 року Австро-Угорщина оголосила війну Росії. У зв’язку з цим у львівській газеті “Діло” нещодавно створена Головна Українська рада опублікувала прокламацію “До всього українського народу”. В ній уперше був озвучений чіткий намір формувати українські добровольчі полки у складі австрійської армії під загальною назвою “українські січові стрільці” з метою майбутьої боротьби за незалежну державу.
Тоді ж ГУР об’єднала структури січових і сокільських стрільців, тобто формувань українських руханкових товариств “Січ” і “Сокіл”, в єдину Бойову Управу Січових стрільців. Цим було створено головний організаційний центр українських добровольчих формувань.
У другій половині серпня по Галичині було зібрано до 30 тис. добровольців, готових поповнити лави стрілецтва. Однак австрійська влада розглядала варіант створення хіба 5-тисячного підрозділу. Зрештою, 3 вересня було відібрано лише 2 тис. українців для нового підрозділу і приведено до присяги цісарю. Таку чисельність – 2-2,5 тис. – Легіон УСС мав протягом усієї служби в австрійській армії.
Попри нечисельність, Легіон УСС був надзвичайно важливим для формування української армії і боротьби за українську державу в наступні десятиліття. Стрільці були ядром збройних формувань УНР і Галицької армії у 1917-1919 роках. Ветеранська спільнота на чолі з Євгеном Коновальцем створила спочатку УВО, а потім ОУН, яка стала організаторкою українських зусиль у Других визвольних змаганнях 1940-х років.
(фото photo-lviv. in. ua)