24 квітня 1918 року, під час Другої битви за Віллер-Бретонне, відбувся перший відомий бій важких броньованих штурмових машин (танків) між собою. Хоча перші такі машини були використані британцями в наступі ще у вересні 1916 року, під час битви на Соммі, відставання німців у виробництві нової техніки призвело до того, що перша танкова дуель відбулася лише півтора роки потому.
Друга битва за Віллер-Бретонне була одним з драматичних моментів стратгічного весняного наступу німців – їх останньої надії на перемогу в Першій Світовій війні. Захоплення висот, на яких розташовувалося містечко, дозволяло німцям вільно обстрілювати Амьєн – важливий логістичний пункт союзників, який був першочерговою ціллю наступу. Атаку кількох десятків тисяч піхотинців підтримували 13 новітніх німецьких танків A7V. Коли фронт, утримуваний австралійською піхотою, було прорвано на вузькій ділянці, британське командування нанесло контрудар 3 власних танків Mark IV, до яких згодом доєдналися легші кулеметні танки Whippet.
Британські «четвірки» зустрів одинокий німецький A7V з персональним ім’ям Nixe, якому швидко вдалося підбити два кулеметних Mark IV. Однак третій танк, лейтенанта Френка Мітчела, мав на озброєнні 57 мм гармати. Він у свою чергу пошкодив «Нікса» та змусив його екіпаж до втечі. Кинувшись у контрнаступ, танк Мітчела спромігся гарматними пострілами змусити до відступу два інших A7V– “Elfriede” і “Mephisto”, які зрештою загрузли на складному для їх гусениць грунті. Після цього Мітчел за підтримки 7 «Віппетів» атакував німецьку піхоту.
Крапку в першому танковому бою поставила німецька артилерія. Важкими набоями було знищено три з семи «Віппетів», після чого лейтенант Мітчел вирішив, що його танк становить надто спокусливу одиноку ціль і також відійшов у тил.
Німецькі спроби витягнути з нічийної території пошкоджений A7V “Nixe” зазнали невдачі, тому його було підірвано. Натомість до рук австралійців потрапив інший A7V, що атакував союзницькі траншеї 24 квітня – “Mephisto”. Нових хазяїв покинутий танк чекав у вирві від важкого снаряду аж до липня. Це єдиний зразок A7V з 20 вироблених, який зберігся до наших днів. Зараз він перебуває у музеї Квінсленда, Південний Брісбен, Австралія.
Цього ж дня 103 роки тому, 24 квітня 1920 року, між представником УНР генералом Володимиром Сінклером і представником республіки Польща Валерієм Славеком було підписано таємну військову конвенцію, що доповнювала міждержавну угоду від 21 квітня того ж року.
Згідно з конвенцією, польські та українські війська спільно мали продовжити військові дії проти більшовицької Червоної Армії. При цьому українська сторона мала забезпечувати польські війська продовольством, у той час як поляки надавали все необхідне бойове та матеріальне забезпечення Дієвій Армії УНР в обсягах, достатніх для трьох дивізій.
Варшавські угоди досі викликають суперечливі оцінки істориків, оскільки однією з умов союзу було визнання входження Західної України до складу Польщі. З іншого боку, польська військова допомога давала УНР цінну можливість вийти з майж безнадійної ситуації, у яку вона потрапила в грудні 1919 року і відвоювати свою територію на схід від р. Збруч у більшовиків. Обидві сторони домовилися забезпечувати національно-культурні права своїх співвітчизників – поляків в УНР і українців, що проживали в межах польської держави.