23 листопада 1918 року указом прем’єр-міністра Литви Аугустінаса Вольдемараса були створені Збройні сили молодої держави. У перші дні в них налічувалося лише 128 військовослужбовців, а людські ресурси країни взагалі не дозволяли збирати багатотисячні армії. І все ж національної армії вистачило, щоб оборонити литовську незалежність, а в ХХІ сторіччі 23 листопада щороку відзначається парадом та іншими урочистостями як День Героїв.
Творення литовської незалежної держави у 1918 – 1923 роках частково нагадувало польський досвід, але з іншого боку мало певні аналогії і з Україною. Подібно польській державності, вона мала свої початки у стосунках національних громадських організацій з німецькою окупаційною владою. Бажаючи закріпити відторгнення цих земель від Росії і створити буфер для захисту своїх східних кордонів, німці погодилися на скликання Литовської Ради – Таріби. У лютому 1918 року Таріба проголосила формально незалежне Королівство Литва, яке на півдні мало спільний кордон з УНР / Українською державою, до складу якої входила Берестейщина.
2 листопада в умовах колапсу Центральних держав, монархію було демонтовано і здобуто повну незалежність країни, але проти неї постало одразу три конкуренти, добре знайомих Україні – поляки, які бажали відновити державність у кордонах старої Речі Посполитої, російські більшовики і російський білогвардійський рух. При цому німці, не маючи можливість власноруч здійснювати експансію після Першої світової війни, відверто допомагали Литві.
Протягом 1919 року литовцям вдалося регулярно відбивати атаки і “червоних”, і “білих” росіян. Витривалість держави зміцнила вдало і рішуче проведена аграрна реформа – селянам негайно, випереджаючи більшовиків, почали роздавати земельні наділи в користування. Селянський повстанський рух “шаулісів” сприяв закріпленню успіхів на фронті. Бойові дії з поляками активізувалися у 1920 році, коли Литва пішла на мир з більшовиками в обмін на гарантії незалежності в розпал наступу “червоних” у бік Вісли. Поляки сприйняли це як ворожий крок і згодом не зволікали з інспірацією заколоту Желіговського, в результаті якого “Центральна Литва” з Вільнюсом була анексована Другою Річчю Посполитою.
(фото pilotas. lt)