3 листопада 1918 року кількатисячне зібрання моряків Імператорських ВМС у Кілі вимагало від командування амністувати заарештованих кількома днями раніше протестувальників, послабити контроль над військовослужбовцями поза службою та запровадити контроль з боку солдатських депутатів. Лунали також вимоги “миру і хліба”. Організаторами мітингу були члени Незалежної соціалістичної партії Німеччини матрос Карл Артельт і портовий робітник Лотар Попп.
Спроба охоронної команди зупинити масові акції стрільбою закінчилася важким пораненням лейтенанта Штайнгойзера, що керував підрозділами, які стріляли по демонстрантах. Ситуація остаточно вийшла з-під контролю, і тому цей день вважається формальним початком Листопадової революції в Німеччині, яка повалила режим “Другого Рейху”. Уже за шість днів, 9 листопада, Німечччина буде проголошена республікою.
Причиною до повстання був наказ по Військово-морських силах від 24 жовтня, яким німецький Флот відкритого моря мусив піти у самовбивчу атаку на вдвічі більші британські морські сили. Очевидно, що вищому морському командуванню, та й політичному керівництву імперії, кортіло хоч якось використати свій “fleet in the being”, коли вже обговорювалися деталі перемир’я.
Тим не менш, коли в екіпажів дредноутів з’явилося розуміння, що готується велика операція, вони почали масові виступи. Операція була скасована, але заворушення на флоті продовжувалися, і саме 3 листопада вони вийшли з-під контроля.
Незабаром протести перекинулися на інші міста Німеччини. Після проголошення республіки, 10 листопада, кайзер Німеччини Вільгельм ІІ покинув країну та оселився в Нідерландах. Пізніше нацисти успішно поширюватимуть бачення революційних подій як “удару ножем у спину”, і заявлятимуть, що без них збройні сили імперії втримали б фронт. Однак і кайзер отримає свою порцію зневаги, як недолугий політик, що занапастив країну, не втримавши в руках державне кермо.
Цього ж дня 78 років тому почався радянський прорив з Лютезького плацдарму, що на північ від Києва, який супроводжувався масованою артилерійською підготовкою. Вважається, що з прив’язкою до цієї події – початку Київської наступальної операції – президент Леонід Кучма Указом від 31 жовтня 1997 року призначив День Ракетних військ та артилерії на 3 листопада, а 27 жовтня 1999 року до нього приєднався й День Інженерних військ.
(фото www. ndr. de)